Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2014 року Справа № 5015/1630/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Шевчук С.Р. Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В., розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 рокуу справі№ 5015/1630/11 господарського суду Львівської областіза позовом Державного підприємства "Вугілля України"доПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"за участюВідділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Українипростягнення 272448560,93 грн.

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Лозовицький М.С. (дов.№227 від 27.12.2013 року);

від ДВС: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.05.2014р. у справі №5015/1630/11 (суддя: Матвіїв Р.І.) заяву Державного підприємства "Вугілля України" про зміну порядку виконання рішення суду у справі №5015/1630/11 задоволено частково; змінено порядок виконання рішення господарського суду Львівської області від 24.05.2011р. у справі №5015/1630/11 та розстрочено виконання рішення господарського суду Львівської області від 24.05.2011р на 18 місяців рівними частинами щомісячно по 6 164 518, 58грн., починаючи з червня 2014р.

Прийнята ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що змінилися обставини виконання рішення суду у зв'язку з початком ліквідації Державного підприємства "Вугілля України" та завершенням такої процедури до 2015 року, покращенням фінансового становища підприємства відповідача та відсутність обставин, які унеможливлювали виконання рішення суду на момент винесення ухвали про розстрочення виконання рішення суду, тому суд дійшов висновку, що наведені заявником обставини є обґрунтованими і достатніми для зміни порядку виконання рішення суду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 року у справі 5015/1630/11 (судді: Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" задоволено; ухвалу господарського суду Львівської області від 27.05.14 р. у справі №5015/1630/11 скасовано; в задоволенні заяви Державному підприємству "Вугілля України" про зміну порядку виконання рішення суду від 24.05.2011р. у справі №5015/1630/11 відмовлено повністю; вирішено питання розподілу судових витрат.

Прийнята постанова суду апеляційної інстанції, мотивована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про задоволення заяви, оскільки прийняв до уваги матеріальні інтереси стягувача з формальних підстав - запланованої, але не розпочатої ліквідації, проігнорував оцінку майнових інтересів боржника, які були визначені господарським судом при наданні розстрочки у виконанні судового рішення. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що господарський суд не має права самостійно скасовувати надану ним відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення, у тому числі й з тих мотивів, що такі умови не виконуються відповідачем.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Державне підприємство "Вугілля України" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 року у справі №5015/1630/11, а ухвалу господарського суду Львівської області від 27.05.2014 року залишити без змін.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Представник відповідача, у судовому засіданні, заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення.

Заслухавши представника відповідача, який з'явився в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 24.05.2011 року у справі № 5015/1630/11 задоволено позовні вимоги позивача та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Західенерго" на користь Державного підприємства "Вугілля України" борг у розмірі 108 021 446, 57 грн., пеню в розмірі 7 000 000 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 6 253 827, 94 грн., втрати від інфляції в розмірі 1991837 грн. 53 коп.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.02.2012 року, залишеною без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2012 року, розстрочено виконання рішення господарського суду від 24.05.2011 року у справі № 5015/1630/11 строком на 20 років рівними частинами щомісячно, тобто по 513 709, 88 грн.

18.10.2013р. державним підприємством "Вугілля України" подано заяву про зміну порядку виконання рішення суду від 24.05.2011р. у справі №5015/1630/11, зокрема щодо зміни строку розстрочення рішення суду на 2 роки рівними частинами щомісячно. Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.11.2013р., яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2013р. в задоволенні зазначеної заяви відмовлено.

31.03.2014р. державне підприємство "Вугілля України" звернулось до місцевого господарського суду із заявою від 19.03.2014р. №0296/06 про зміну порядку виконання рішення суду від 24.05.2011р. у справі №5015/1630/11 в якій просило суд змінити строк розстрочення рішення суду на 18 місяців рівними частинами щомісячно.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Задовольняючи заяву ДП "Вугілля України" та приймаючи ухвалу про зміну порядку виконання рішення суду у справі №5015/1630/11, суд першої інстанції виходив з того, що змінилися обставини виконання рішення суду у зв'язку з початком ліквідації Державного підприємства "Вугілля України" та завершенням такої процедури до 2015 року, покращенням фінансового становища підприємства відповідача та відсутність обставин, які унеможливлювали виконання рішення суду на момент винесення ухвали про розстрочення виконання рішення суду.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні заяви позивача про зміну порядку виконання рішення суду від 24.05.2011 року у справі №5015/1630/11, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції помилково задовольнив заяву позивача, оскільки рішення про ліквідацію позивача на час розгляду справи не прийнято, доказів включення зазначеної інформації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не надано.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що приймаючи ухвалу про розстрочення виконання рішення суду від 24.05.2011 року у справі №5015/1630/11 шляхом його розстрочення на вісімнадцять місяців рівними частинами щомісячно починаючи з червня 2014 року, суд першої інстанції прийняв до уваги матеріальні інтереси стягувача з формальних підстав - запланованої, але не розпочатої ліквідації, проігнорував оцінку майнових інтересів боржника, які були визначені господарським судом при наданні розстрочки у виконанні судового рішення. Суд апеляційної інстанції також вважає, що ухвалою господарського суду Львівської області від 27.02.2012 року розстрочено виконання рішення господарського суду від 24.05.2011 року у справі №5015/1630/11 та господарський суд не має права самостійно скасувати надану ним відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення, у тому числі й з тих мотивів, що такі умови не виконуються відповідачем.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101, 121 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив та належним чином оцінив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясував дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосував закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного судового акту не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятої постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Доводи касаційної скарги щодо порушення Львівським апеляційним господарським судом норм господарського процесуального законодавства, оскільки перегляд ухвали місцевого господарського суду здійснено за апеляційною скаргою, поданою неповноважною особою, яка мала право підпису процесуальних документів від імені боржника лише на суму 5 000 000 грн., не спростовують правильних висновків та не є підставою для скасування судового акта апеляційної інстанції, оскільки апеляційною інстанцією здійснювався перегляд процесуального документа, яким не вирішувалось питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення боргу у заявленому розмірі, а розглядався лише порядок виконання вже присудженої до стягнення з боржника суми боргу.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника - Державне підприємство "Вугілля України".

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 року у справі №5015/1630/11 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко